Цвєточкі або Віденська кава

«Чому нас не відвідує ніхто справді знаменитий? Наприклад, хтось з оперних тенорів. Мої тістечка не гірші, ніж у Віденській опері. Отак колись повернуся додому і мене спитають: «кого ти бачила у Відні з великих людей?» І що я скажу? – Йосипа з дешевого пансіону, який все життя чекатиме, що хтось заплатить за його каву? Чи Лева - журналіста провінційної газети? Скажу, що бачила Зиґмунда, який препарував, бідолашних рибок, поки не заходився видурювати гроші в нещасних жінок. Ще Адольф намалював мій портрет...»

ХХ століття ще залишить найкривавіший слід у історіі людства назавжди. Але поки... 1913-й добігає кінця. Зовні зимовий Відень. Всередині порожньої кав'ярні затишно пахне кавою. Лише Христя за шинквасом. Сюди приходять потеревенити та випити кави звичайні люди... маляр Адольф, журналіст Лев, соціал-демократ Йосип та психіатр Зигмунд.